Збірна України вдруге переграла Косово у матчі європейської кваліфікації до чемпіонату світу-2024.

На цьому матчі "Енергію" представляли Михайло Зварич та Сергій Малишко, а також наставник нашої команди Валерій Легчанов.

Підопічні Олександра Косенка занесли до свого активу дев’яте очко за підсумками трьох поєдинків кваліфікації до чемпіонату світу-2024.

На відміну від попередньої очної зустрічі українцям вдалося відзначитися першими. На шостій хвилині стартовий квартет нашої команди чудового розіграв введення з-за бокової. Шотурма прострілив, а Чернявський переправив м’яч у ворота.

За три хвилини гості подвоїли рахунок. Лебідь запресингував суперника, м’яч відлетів до Сірого, і Євген потужним ударом від поперечини змусив капітулювати Рамадані.

Втім, до перерви косовари відіграли один м’яч. Маджаррай скористався непорозумінням захисту нашої команди й відправив м’яч у володіння Ципуна.

Після перерви «синьо-жовті» повернули собі гандикап у два голи. «Дракони» Фаренюк (який цього дня відзначав 30-річчя) та Микитюк вибігли до стрімкої контратаки. Артем віддав точний пас, а Микола ударом у кут оформив третє взяття воріт від нашої команди.

Невдовзі відзначився і сам ювіляр. Чернявський після подачі Шотурми з кутового не зумів переграти воротаря господарів, але на добиванні першим опинився саме Фаренюк, забивши четвертий м’яч для збірної України.

Продовжив гольову активність підопічних Олександра Косенка Лебідь. Ярослав відгукнувся на простріл Мельника й переправив м’яч у ворота. Щоправда, команда Бені Сімітсі досить швидко результативно відповіла завдяки влучному удару від Саліху.

Косовари намагалися відігратися завдяки грі у штучній більшості, де роль кіпера виконував Кельменді. Втім, бодай скоротити різницю у рахунку їм не вдалося.

Косово – Україна – 2:5 (1:2)

Голи: Маджаррай (17), Саліху (34) – Чернявський (6), Сірий (9), Микитюк (28), Фаренюк (31), Лебідь (34)

Попередження: Маджаррай (33), Чоррі (37), Рамадані (40)

Косово️: Байрам Рамадані – Джетон Руковці (к), Ендріт Хайдіні, Мелос Кельменді, Дрілон Маджаррай – Фейза Кастраті, Дрітон Нішорі, Д’юрім Чоррі, Мерітон Саліху – Мусе Муртезі, Йллі Мазреку, Шефкі Камері, Ендріт Муяй – Джемайл Бечірі
Головний тренер: Бені Сімітсі

Україна: Кирило Ципун – Ігор Чернявський, Петро Шотурма (к), Микола Микитюк, Михайло Зварич – Євген Сірий, Ярослав Лебідь, Сергій Малишко, Даниіл Абакшин – Андрій Мельник, Артем Фаренюк – Ростислав Семенченко, Юрій Савенко.
Головний тренер: Олександр Косенко.

Заключний матч основного раунду європейської кваліфікації до чемпіонату світу-2024 збірна Україна проведе 8-го березня проти збірної Нідерландів.

За матеріалами АФУ

Сьогодні збірна України зустрінеться на виїзді з Косово у межах європейської кваліфікації до чемпіонату світу-2024.

На цьому матчі "Енергію" представлятимуть Михайло Зварич та Сергій Малишко, а також наставник нашої команди Валерій Легчанов.

Віталій Радевич, який також отримав виклик до складу "синьо-жовтих", не зможе взяти участь у поєдинку через хворобу.

Трансляція матчу — на Youtube-каналі АФУ, початок о 18:00: https://youtu.be/TgYqjWIKukE

Поєдинок у Рівному проти "Кардиналу-Рівнестандарту" став 100-м у футболці "Енергії" для універсала нашої команди Мар'яна Пелеха.

Мар'ян Пелех проводить вже п'ятий сезон у складі львівських енергетиків, у його активі також 34 голи.

Вітаємо та бажаємо нових звершень і перемог!

Головний тренер збірної України Олександр Косенко оприлюднив заявку команди на виїзний поєдинок 4-го туру основного раунду європейської кваліфікації до чемпіонату світу-2024 проти збірної Косово.

До складу «синьо-жовтих» викликані троє гравців «Енергії» — Михайло Зварич, Сергій Малишко та Віталій Радевич.

UPD. Стало відомо, що Віталій Радевич не зможе взяти участі у поєдинку через хворобу. Бажаємо Віталію швидкого одужання!

Воротарі: Кирило Ципун («П’яст», Польща), Юрій Савенко («Ураган»)

Універсали: Петро Шотурма, Даниіл Абакшин, Артем Фаренюк, Микола Микитюк (всі – «Ураган»), Михайло Зварич, Сергій Малишко, Віталій Радевич (всі – «Енергія»), Євген Сірий, Ігор Чернявський (обидва – «ХІТ»), Андрій Мельник, Ростислав Семенченко (обидва – «CLUST»), Ярослав Лебідь («Космос», Естонія).

Також до розташування збірної вирушить наставник енергетиків Валерій Легчанов.

Навчально-тренувальний збір національної команди розпочнеться 4 листопада. Матч з Косово відбудеться 9 листопада у Приштині.

За матеріалами АФУ

Післямова головного тренера ФК "Енергія" Валерія Легчанова.

Післямова головного тренера ФК "Кардинал-Рівнестандарт" Олександра Бондаря.

Енергетики зазнали поразки з рахунком 0:3 у виїзному матчі проти "Кардиналу-Рівнестандарту".

Від самого початку гра для львів'ян складалась невдало. Вже на першій хвилині Михайло Волянюк точним ударом завершив розіграш кутового і відкрив рахунок.

Після цього команди обмінялись виходами сам на сам: проте ні Сергій Кравчук, ні Олег Легендзевич свої нагоди не реалізували.

А на 7 хвилині рахунок подвоївся: Олександр Басич подав кутовий і після рикошету від Андрія Цілика м’яч залетів у ворота.

Львів’яни шукали свої шанси, у першому таймі небезпеку створювали Віталій Радевич, Тарас Кузь, Ігор Марциняк, Володимир Буньо, Михайло Зварич, Сергій Малишко, Олег Легендзевич.

Після перерви відзначимо небезпечні удари Андрія Цілика, Володимира Буня, Ігоря Марциняка, Михайла Зварича.

Однак відквитати бодай один гол «зелено-білим» не вдалося. Тож починаючи з 32 хвилини Андрій Цілик почав виходити на майданчик п’ятим польовим, але і це не принесло результату.

Натомість господарі на 39 хвилині збільшили перевагу: передачу у штрафний майданчик замкнув Володимир Кручок.

Енергетики атакували до останніх секунд, «розмочити» рахунок могли Мар’ян Пелех (вище воріт) та Олег Легендзевич (стійка). Але сьогодні фортуна від львів’ян відвернулася.

2 тур. 2 листопада 2022 року. VBET Екстра-ліга. Рівне. ДЮСШ-4.

"Кардинал-Рівнестандарт" (Рівне) – "Енергія" (Львів) — 3:0 (2:0)

Голи: Волянюк (1), Цілик (7 авт.), Кручок (39).

"Кардинал-Рівнестандарт": Бакінський – Волянюк, Кручок, Горпинич, Ланко, Малиновський, Басич, Кравчук, Скибчик, Бондар – Дяченко, Рафальський, Тютюрай, Піддубний.

"Енергія": Войтович – Буньо, Радевич, Легендзевич, Марциняк, Малишко, Цілик, Зварич, Кузь, Пелех – Пітуля, Струк.

Попередження: Пітуля (11), Зварич (32), Цілик (39).

Арбітри: Артем Духан (Луганська обл.), Олексій Фесенко (Харків), Володимир Дзюра (Рівне)
Хронометрист: Віктор Самков (Рівне)
Спостерігач арбітражу: Ігор Аладін (Луганська обл.)
Делегат: Денис Пашкевич (Рівне)

Пресслужба ФК "Енергія"

Олег Чернецький, лікар-фізіотерапевт ФК «Енергія», з перших днів російського вторгнення приєднався до лав захисників України. Зараз він — бойовий медик, перебуває на Харківщині у зоні бойових дій. Про свою службу, надійний тил та що планує після перемоги Олег Чернецький розповів у інтерв’ю.

Якими були твої перші думки 24 лютого і коли саме ти вирішив приєднатись до ЗСУ?

Я був готовий до вступу в тероборону. Ще за тиждень-два до повномасштабного вторгнення зібрав всю інформацію, мав повне уявлення, як це відбувається, що можна було навіть поєднувати з роботою. Львів'яни до кінця не вірили, що буде велика війна, але готувались. А в сам день вторгнення 24 лютого — миттєво прийняв рішення щодо своєї участі у війні. Відвіз дружину та дітей до своїх батьків і зворотною дорогою до Львова поїхав одразу у військкомат. Пам'ятаю, зідзвонився з Ярославом Качабульським (адміністратор ФК «Енергія», сьогодні також у ТРО - авт.), поспілкувався, в нас були схожі погляди, і ми разом добровільно мобілізувались.

Все ж близькі потім про це дізнались, як сприйняли твоє рішення рідні, колеги?    

З колегами та друзями, коли все почалося, практично не спілкувався. Адже кожен мав свої сімейні питання вирішити, подбати про безпеку рідних. Тому не знав їхньої реакції. А стосовно моїх найближчих, то важко сприйняли, але змирилися. Звісно, були такі питання: а може не ти, а може хтось інший… Найважче сприйняла мама, їй до сих пір непросто. Але я вже прийняв рішення і його не змінив.

Чи був вже у тебе раніше військовий досвід?

Ні, жодного досвіду не було. У мене був теоретичний і практичний досвід надання першої домедичної допомоги. Це мені допомогло під час підготовки до виїзду в зону бойових дій та моєї безпосередньої служби. Також у мене був раніше навчальний досвід навіть з тактичної медицини, це те, чим я зараз займаюсь. Ще у час АТО, завдячуючи Мальтійській службі допомоги, я мав можливість пройти багато вишколів, один з них був присвячений саме тактичній медицині.

А стосовно військового досвіду, то я зброю не тримав жодного разу, не стріляв ні разу, все було вперше.

У якому підрозділі служиш?  

Я в одному з підрозділів нашої львівської 125-ої бригади тероборони.

Як було з підготовкою, військовим навчанням?

У нас було достатньо часу на підготовку. Нас навчали майже три місяці, це навіть більше, ніж достатньо. Особливо порівняно з іншими підрозділами, де є мої друзі, які буквально за десять днів вже були далеко від Львова. Навчання відбувалось добре, знову ж таки порівняно з іншими. Кожного тижня один-два рази були на полігоні, на загальній підготовці. А по моїй спеціальності, тактичній медицині, то у нас теж був не один вишкіл.

Де довелось побувати, якщо це не секрет?

Сподіваюсь, що це не таємниця — ми на харківському напрямку. Ми весь час тут, ті п’ять місяців, коли виїхали в зону бойових дій. Наша зона відповідальності не змінилася, це харківський кордон з росією.

Це добре, що ви не змінюєте дислокацію?

Так, тому що за цей час ми встигли дуже добре облаштувати собі позиції. Це зробили влітку, коли погода найкраща. Займаємо свої рубежі.

Два основні завдання нашого підрозділу — недопущення прориву ворога, стримування їх першим рубежем, а також цілодобове спостереження за кордоном, що там відбувається.

Розкажи, як це бути військовим медиком?  

Якщо говорити конкретно про мої завдання, то вони дуже навіть подібні до моєї роботи в «Енергії». Головне — це надання першої домедичної допомоги, просто вона має зовсім іншу специфіку. Також це моніторинг за станом здоров’я всього мого підрозділу, надання різнопланової допомоги. Навіть слідкувати за гігієною, зберіганням їжі та інше. Ще як старший бойовий медик роти я маю багато завдань від командирів особисто для мене (різні доповіді, інформація по госпіталізованих та інше), але це не заважає мені щодня ходити на СП (спостережні пункти - авт.) та працювати лопатою (посміхається - авт.). Загалом я є бойовим медиком, тобто тією першою ланкою між нашими медиками підрозділу і особовим складом. Базуюсь не в медпункті, а зі всіма на позиціях.

Наскільки важко було адаптуватися з цивільного життя до воєнних буднів, залишити свій дім?  

Якщо говорити з професійної точки зору, то, в принципі, я знав, що мене чекає. А якщо ширше на це питання подивитися, то мені теж було в тому плані легко, бо я впевнений за свій тил. Для військових — це одне з головних питань: знати, що у тебе в тилу все добре. Я залишив своїх дітей на дружину, вона в мене дуже сильна, я знав, що вона мене не підведе, впорається. І що родина і друзі у потрібний момент теж їй підставлять своє плече. Це теж позитивно вплинуло на моє рішення, адаптацію та від’їзд.

Чи знайомі, друзі також служать разом з тобою?  

Я вже згадував про Ярослава Качабульського, він теж в організмі 125-ої бригади. Окрім нього, хотів би сказати про партнера клубу, нашого полковника Михайла Мосія. Він керує великим підрозділом. Михайло Антонович один з тих, з кого я беру приклад, взагалі по відношенню і до служби, і до війни, і по життю. Я дуже гордий, що разом з ним служу. Знаю також, що всі наші енергетики є в Самообороні Львова.

Чи відчуваєш підтримку рідних, друзів, команди енергетиків?  

Так, підтримка відчувається. Хоча я і не маю безпосереднього спілкування ні з ким, окрім дружини. Я прийняв таке рішення, бо не знав, куди ми їдемо, які там будуть умови, навіть водії не знали, куди вони нас везуть. Тому я залишив свій телефон у Львові і мій новий номер телефону має тільки дружина. І через неї я знаю, що всі переживають, з нею контактують, пропонують свою допомогу як мені, так і їй. За це я всім безмежно вдячний!

З якими найбільшими труднощами доводилось стикатись?  

Нічого легкого там немає, але найбільша трудність — це безумовне виконання наказів всіх своїх безпосередніх командирів. Подобаються вони тобі чи не подобаються, маєш ти про це свою думку чи не маєш. Але ти мусиш робити, дотримуватись сталевої дисципліни, субординації. І це трохи важко, бо мені вже не 18 років, а 36. Я десь розумію, що я не завжди з тими наказами погоджуюся, вони би могли бути трошки іншими в певних моментах, але мусиш це все приймати, погоджуватися і виконувати.

Що найбільше вразило за час війни?

Найбільше вразили звуки війни: починаючи від першого виїзду на полігон від пострілів калібру 5.45 і так по наростаючій аж до роботи ворожих гелікоптерів.

А з приємного мене вразило, коли я побачив у нашому підрозділі батька з сином, які добровільно прийшли на службу. Зараз у моєму підрозділі чотири таких родинних двійки, це дуже вражає.

Чи спілкуєтесь з місцевими мешканцями?

Місцеві на нашому напрямку до українських військових ставляться дуже добре, з повагою, допомагають, якщо є така потреба. Вони всі мають проукраїнські погляди. Я раніше багато разів був на Харківщині, тому мене це не здивувало. Тим більше, люди зараз відчули, що таке війна, дехто не має вже свого житла, але знають, що ми їх захищаємо.

Чи маєш можливість слідкувати за матчами «Енергії», новинами команди?

Так, останнім часом Харківщина трошки «видихнула», на початку вересня було просування вперед, і з того часу стало більше можливостей для виходу на зв'язок. Навіть є доступ до Старлінку, до інтернету, тому я слідкую за командою, за всіма подіями у футзалі. Дуже шкодую, що не всі клуби вийшли на старт цього чемпіонату, за херсонським «Продексімом». Я сподіваюсь, що це ненадовго. Дуже тішить, що франківці у грі, з нетерпінням чекаю на «енергетичні дербі»!

Що хочеш зробити в першу чергу після нашої перемоги?

Це питання всім задають, напевно це такий психологічний трюк, щоб легше було служити (посміхається - авт.). Я реально хочу, в першу чергу, не знаю чи це нормально чи ні — повернутися на роботу, до свого попереднього життя. Навіть на початку війни я попри службу за можливості виходив працювати, адже маю зобов’язання перед своїми пацієнтами, клубом.

Не подумайте, що я таким чином хочу щось забути — ні, ми не забудемо і не пробачимо наші втрати, кожного нашого воїна. Але після війни я просто хочу вийти на роботу, побути з сім’єю.

Що б хотів сказати всій команді та вболівальникам?

Можна багато що говорити, але зараз і так всі знають, що кожен має робити в час війни. Те, що Україна переможе, вже ні в кого не викликає сумніву, але скільки на це піде часу — невідомо. Тому я всім побажаю запастись терпінням і все буде добре.

PS: Хотів би наголосити: все, що я розповів — це моя історія і мого підрозділу. Це виключно моє бачення, мій особистий досвід. 

Пресслужба ФК «Енергія»

У середу, 2 листопада, «Енергія» зустрінеться у Рівному з «Кардиналом-Рівнестандартом» у перенесеному матчі 2 туру VBET Екстра-ліги групи «Захід». Початок поєдинку о 13:00.  

Нагадаємо, що минулої п’ятниці енергетики приймали рівнян у Львові. Поєдинок завершився внічию 1:1 — на гол Ярослава Кваснія гості відповіли влучним ударом Михайла Волянюка.

Підсумковий результат не приніс позитивних емоцій для львів’ян, тож налаштування на матч у Рівному — лише на перемогу.

На цей час «Енергія» має у своєму активі 7 очок і посідає друге місце у турнірній таблиці. «Кардинал-Рівнестандарт» перебуває на четвертій позиції з 4 заліковими балами.

Відзначимо, що 1 листопада в Івано-Франківську відбудеться ще один перенесений матч у нашій групі — «Ураган» прийматиме «in.IT».

VBET Екстра-ліга. Група «Захід». 2 тур. 2 листопада. 13:00. м. Рівне

«Кардинал-Рівнестандарт» (Рівне) – «Енергія» (Львів)

Арбітри: Артем Духан (Луганська обл.), Олексій Фесенко (Харків), Володимир Дзюра (Рівне)
Хронометрист: Віктор Самков (Рівне)
Спостерігач арбітражу: Ігор Аладін (Луганська обл.)
Делегат: Денис Пашкевич (Рівне)

Відеотрансляцію матчу дивіться на YouTube-каналі АФУ.

Пресслужба ФК «Енергія»

Післяматчеві коментарі наставників "Енергії" та "Кардиналу-Рівнестандарту".

Валерій Легчанов:

Олександр Бондар: